Вчитель-дефектолог

Турутя Тетяна Єфремівна
вчитель-дефектолог

Консультація батькам: «Як допомогти дитині з затримкою психічного розвитку?»

     Діагноз «Затримка психічного розвитку» (ЗПР), часто ставить батьків перед несподіваними, раптовими проблемами. Вони без кінця задають собі одні і ті ж самі болісні питання: «Що з моєю дитиною не так? Вона така, як всі , це лише вигадки вчителів. Що робити далі?»

     ЗПР – це особливий тип аномалії, яка проявляє себе в порушенні нормального розвитку дитини. У дітей із ЗПР відзначається знижена працездатність, психомоторна розгальмованість, збудливість,  імпульсивність, гіперактивність, тривоги, агресії, а також спостерігаються зовсім полярні прояви, такі як: загальмованість, кволість, байдужість до всього, що їх оточує.

     Пізнавальна діяльність у таких дітей характеризується низьким рівнем активності і загальмованістю переробки інформації. У них бідний і низький рівень уявлень про оточуючі предмети та явища. Ці уявлення нерідко  схематичні, але навіть і помилкові, що негативно впливають на зміст та результативність всіх видів їхньої діяльності. Разом з тим у них не порушені абсолютні пороги чуттєвості, розрізнювальні можливості слуху і зору. Увага нестійка, пам’ять обмежена і нестійка. Наочно-дійове мислення більш розвинуте, ніж наочно-образне і особливо словесно-логічне.  До всіх цих порушення додаються ще порушення мовлення. Дитина не здатна побудувати короткий зв’язний переказ оповідання чи казки, а лише будує окремі і нерідко неграмотні фрази. Іноді дітей із ЗПР  відносять до педагогічно занедбаних, у яких відставання у розвитку обумовлено лише при чинами соціального характеру.

      Виявити ЗПР при народжені неможливо. Частіше всього у них немає вад у фізичному розвитку. Батьки теж завжди високо оцінюють здібності своєї дитини, не помічаючи відставання від ровесників.

      Перші тривожні дзвіночки по відношенню розвитку дитини виникають коли дитина пішла у дитячий садочок або школи. І коли вихователі або вчителі відмічають, що вона не засвоює навчальний матеріал. Іноді батьки вважають, що з педагогічною роботою можна ще зачекати, що ще рано, що дитина з віком сама навчиться говорити, гратися.  В таких випадках спеціалістам закладу, який відвідує дитина, потрібно пояснити батькам, що своєчасна допомога і якомога раніше втручання педагогів дозволить уникнути подальших порушень  і відкриє більше можливостей для її розвитку.

      Виховання дитини із ЗПР для сім’ї – це дуже відповідальне завдання, так як в процесі виховання  є розуміння стану дитини перш за все батьками.

      Для того, щоб досягнути найкращих результатів і допомогти вашій дитини необхідно звернутися за допомогою до спеціалістів. Вчитель-дефектолог не діагностує дитину, а тільки обстежує і при потребі може рекомендувати звернутися до фахівців. Діагносту дитину дитячий психоневролог, який може рекомендувати батькам звернутися до ІРЦ (інклюзивно-ресурсного центру) для комплексної  психолого-педагогічної оцінки. Якщо у вашої дитини все ж таки діагностують ЗПР, не потрібно впадати в розпач, це можна кореагувати, головне своєчасна  корекційна робота, яка має бути обов’язково злагодженою між вчителем-дефектологом та батьками.

      З дітьми потрібно багато спілкуватися, більше часу приділяти ознайомленню з оточуючим світом: ходити  з дитиною до магазину,  парку, зоопарку, на дні народження, пікніки і т.д., роздивлятися з дитиною книжки, картини, придумувати різні історії. Важливо також навчити дитину гратися з іграшками та іншими дітьми.

      Головне, що  повинні пам’ятати батьки – це реально оцінювати можливості своєї дитини, помічати її прогрес, успіхи і хвалити її за це, а не думати, що подорослішав вона сама всьому навчиться. Тільки злагоджена робота між вчителем-дефектологом і батьками дає результат.

       Так давайте працювати на результат!!!!!

Методичні рекомендації для батьків дітей із затримкою психічного розвитку (ЗПР)

      У дітей із ЗПР ослаблена пам'ять, не сформована довільна увага, відстають в розвитку процеси  мислення, тому необхідно закріплювати вивчений матеріал  обов'язково вдома. Для цього задаються домашні завдання на повторення вивченої теми.

     Успіх корекційного навчання в більшості визначається наскільки  якісно налаштований взаємозв'язок між вчителем-дефектологом, вихователем або вчителем та батьками.

       Спочатку завдання виконуються дитиною з активною допомогою батьків, але поступово привчаючи дитину до самостійності. Необхідно привчати дитину до самостійного виконання завдань. Не слід поспішати, показуючи, як виконується завдання. Допомога повина ности своєчасний  характер.

     Важливо визначити, хто саме із дорослих буде виконувати домашнє завдання задане дефектологом. Час занять  15-20 хвилин повинен бути закріплений в режимі дня. Постійний час дисциплінує дитину, батьків, допомагає кращому  засвоєнню матеріалу. Всі заняття повинні носити ігровий характер. При отриманні завдання необхідно уважно ознайомитися з його змістом, переконатися, що все зрозуміло.

     З допомогою дефектолога підберіть наочний дидактичний матеріал, посібники. Заняття повинні бути регулярними.

      Закріплення знань дітей може проводитися на вулиці під час прогулянок, катання на велосипеді,  під час пікніку або відпочинку на морі, але ні в  якому випадку сидячи за столом або партою. Але деякі заняття потребують спокійної, ділової обстановки, щоб не було ніяких відволікаючих факторів.

      Заняття повині бути недовготривалими, не викликати втоми, перенасичення. Необхідно урізноманітнити форми і  методи проведення анять, чергувати заняття з розвитку мовлення із завданнями з розвитку уваги, памяті, мислення і т.д.

      Необхідно дотримуватися єдиних вимог, які пред'являються дитині. У дітей із ЗПР завжди порушений мовний розвиток, тому необхідно щоденно тренувати дитину у виконанні артикуляційної гімнастики. Вправи обов'язково виконуються перед дзеркалом. Особлива увага приділяється не швидкості, а якості і точності виконання артикуляційних вправ.

      Важливо слідкувати за чистотою виконання рухів: без супутніх рухів, плавно, без надмірної напруга та кволості, слідкувати за повним обсягом рухів, точністю, темпом вправ. Кожну вправу робити спочатку повільно, а потім поступово прискорювати темп. Для покращення наочності виконуйте разом з дитиною, старанно показуючи і пояснюючи кожен рух.

      Для закріплення звука в складі, слові необхідно повторювати мовний матеріал не менше 3-х разів. При вимові звука свід його виділяти інтонаційно, щоб дитина чула.

      Будьте терплячими з дитиною, усміхненим, доброзичливим, але й в одночас і вимогливими. Відмічайте успіхи, вчіть дитину долати труднощі.