21 березня – Міжнародний день людей із синдромом Дауна
Ця дата – 21.03 – символізує сутність синдрому: він пов’язаний із трьома копіями 21-ої хромосоми (замість двох). Синдром Дауна – це генетична випадковість, яка не залежить від способу життя батьків, їхнього здоров’я, шкідливих звичок, харчування, кольору шкіри або національності. Тобто дитина з синдромом Дауна може народитися в будь-якій родині. Хлопчики і дівчатка з синдромом Дауна народжуються з однаковою частотою. В Україні кожного року з’являється до 400 таких дітей.
Діти з синдромом Дауна повільніше розвиваються і пізніше своїх ровесників проходять загальні етапи розвитку. Але все компенсується добротою, щирістю і безпосередністю, які вони випромінюють у світ. Тому їх називають «дітьми сонця». Дітям з синдромом Дауна не потрібні ліки та медичне обладнання. Для їх інтелектуального розвитку необхідні лише заняття з педагогами за спеціальними методиками, які враховують особливості їх сприйняття.
«Сонячні діти» не тільки здібні до навчання, а ще й дуже талановиті: можуть стати художниками, або інженерами, бо вміють концентруватися на одному завданні тривалий час. Багато з них може освоїти професію, досягти оптимальної якості життя і опікуватися собою без зайвої допомоги. Людина з синдромом Дауна може здобути вищу освіту, влаштуватися на роботу, мати сім’ю. Але завдяки помилковим стереотипам вони часто стикаються з ворожістю та нерозумінням і тому вимушені бути в ізоляції. Через відсутність достовірної інформації про синдром тисячі родин змушені боротися за гідне майбутнє своїх дітей.
З метою надання інформації про особливості психофізичного розвитку дітей із синдромом Дауна у закладах освіти Студениківської громади було проведено тематичний тренінг до Міжнародного дня людей із синдромом Дауна. У Студениківському ліцеї такий тренінг було проведено фахівцем (консультантом) Студениківського ІРЦ Наталією КОЗЕЛЕЦЬКОЮ. Учні ліцею на власному досвіді змогли оцінити особливості людини із синдромо Дауна, які впливають на якість її життя у соціумі, зокрема, сприйняття і відчуття навколишнього світу.
У підсумку учасники заходу зробили висновок, що діти із синдромом Дауна у чомусь відрізняються від інших, але у них є і багато спільного з ними та для того, щоб було легко жити з будь-якою людиною, треба думати про те, що об'єднує.
Тож давайте всі разом вчитися сприймати особливих людей як рівних, допомагати їм, надавати можливості навчатися і адаптуватися в суспільстві.
