Яку корекційно-реабілітаційну роботу слід проводити з дітьми вдома?
Корекційно-реабілітаційна робота в сім’ї з дитиною, хворою на ДЦП, передбачає тривалу і послідовну допомогу в усуненні певних порушень: рухових, інтелектуальних, мовленнєвих, поведінки, спілкування, психічних функцій тощо. Слід максимально врахувати специфіку соматичного, неврологічного та психічного стану дитини, її індивідуальні особливості, нахили, інтереси, здібності. Корекційна робота базується також на врахуванні структури первинних порушень, вторинно пов’язаних з ними відхилень, а також збережених функцій і компенсаторних можливостей дітей із ДЦП.
Після детального вивчення особливостей учнів, які мають комплексне порушення, визначення фахівцями рівнів їхнього психофізичного розвитку, корекційна методика має враховувати:
- реалізацію індивідуального підходу до навчально-виховного процесу з урахуванням причин, ступеня та характеру психофізичних порушень дитини;
- особистісно зорієнтований підхід до розвитку дітей.
Корекційно-реабілітаційна робота охоплює конкретні напрями, зорієнтовані на поліпшення психофізичного розвитку та психолого-педагогічну допомогу в якісному засвоєнні навчального матеріалу. Однак засоби здійснення корекційного впливу варіюються залежно від виявлених показників психофізичного стану учня.
До основних напрямів корекційної роботи з дітьми, хворими на ДЦП, в сім’ї належать:
- розвиток рухової сфери;
- розвиток сенсорних функцій;
- розширення й уточнення уявлень про навколишнє середовище;
- розвиток пізнавальної діяльності; корекція мовленнєвого розвитку; психокорекція емоційно-особистісного розвитку учня.
Детальніше зупинимось на вдосконаленні рухової сфери, яка передбачає розвиток загальної та дрібної моторики, поліпшення координації рухів.
Корекція порушень рухової сфери має відбуватися комплексно, систематично, із залученням фахівців (лікар-невропатолог, інструктор ЛФК, вчитель-реабілітолог, вчитель фізкультури). Саме вони допомагають визначити зміст занять з корекції рухової сфери та поетапні кроки щодо поліпшення фізичного стану дитини. Їхні рекомендації заносяться до індивідуальної корекційної програми кожного учня. Батьки разом з учителем ознайомлювалися з рекомендованими прийомами виконання завдань на спільних консультаціях, зокрема, щодо дотримання ортопедичного режиму, використання спеціального обладнання, виправлення неправильної постави учня тощо. Вчителі-реабілітологи на заняттях демонстрували спеціальниі комплекси фізичних вправ і завдань, за допомогою яких коригуються неправильне положення тіла та порушені рухові навички кожного учня. Зараз головне завдання батьків полягає у дотриманні раніше (на заняттях) отриманих інструкцій і систематичній праці. Тепер зупинимось детальніше на самостійній роботі вдома.
Корекція рухової сфери дитини із ДЦП вдома передбачає:
- реалізацію ортопедичного режиму;
- проведення корекційних вправ у спеціально облаштованому спортивному куточку;
- підтримку рухової активності упродовж занять;
- залучення батьків до спільного проведення комплексу фізичних вправ.
Ортопедичний режим під час занять забезпечує правильну посадку учня за партою, столом, враховуючи положення рук, ніг, спини, голови, тулуба. Для цього використовуються пристосування для фіксації на робочому місці кисті руки, ліктя, передпліччя, стопи, гомілки, стегна дитини. Для кожного учня підбираються оптимальні допоміжні засоби, які поліпшують функціональні вміння, необхідні для навчання та повсякденного життя. До них належать: бандажі, корсети, фіксатори, спеціальні ортопедичні апарати для покращення пересування та утримання тіла й кінцівок у правильному положенні. Для поліпшення функцій ніг за рекомендаціями лікарів використовуються ортези, тутори, ортопедичне взуття, устілки, супінатори. Із засобів пересування — палиці, милиці, ходунки (передньоопорні, чотирьохопорні, двохколісні, чотирьохколісні), спеціальні візки.
При облаштуванні індивідуального спортивного куточка слід дотримуватися рекомендацій лікаря, інструктора ЛФК, вчителя фізкультури з урахуванням ступеня та форми ДЦП. Бажано, щоб в ньому були спортивна драбина, велотренажер, килим для релаксації, м’ячі, іграшки тощо.
Виконання корекційних вправ з дітьми проводяться під час фізкультпауз (5 хв.) після 20 хв. занять чи виконання домашнього завдання. Так знімається фізична напруженість та активізуються рухи учня. Вправи забезпечують розвиток координації рухів, рівноваги, корекцію тонусу м’язів рук та ніг, способів пересування, які дитина не може опанувати самостійно. Рекомендовано виконання вправ під музичний супровід, адже ефективність ритмічної стимуляції доведено дослідженнями багатьох психологів.
Індивідуальні корекційні вправи застосовуються для розвитку порушених рухових систем, характерних для певної форми ДЦП. Наприклад, при спастичній диплегії (тетрапарезі) руки учня уражені менше, ніж ноги. Тонус м’язів кінцівок підвищений. За відсутності своєчасної допомоги розвиватимуться контрактури (стійке обмеження не лише активних, а й пасивних рухів суглобів). Тому потрібно стежити, щоб дитина не перебувала в одному положенні більше 25 хвилин. Під час фізкультпаузи їй рекомендовано лягти на килим для релаксації, виконати вправи для рук та ніг, після чого продовжити навчання. При гіперкінетичній формі головною причиною рухових порушень є мимовільні невимушені рухи — гіперкінези, які поєднуються зі змінним м’язовим тонусом. Ці порушення дестабілізують, насамперед, поставу дитини. В неї відсутня правильна постава тулуба та кінцівок, рухи — розмашисті, зі значним порушенням координації. Тому рекомендовані лікарями вправи, які слід проводити під час фізкультурних хвилинок, передбачають активне розслаблення, вироблення плавності переключення з одного положення в інше, допомогу дорослого у складних випадках.
Розвиток дрібної моторики дітей потребує наступних видів роботи з нормалізації функцій дрібних м’язів рук:
Можна використовувати такі форми роботи:
- масаж пальців обох рук;
- пальчикову гімнастику;
- корекцію дрібних рухів під час роботи з природним матеріалом (каштанами, жолудями, горіхами, насінням квасолі, гороху тощо);
- розвиток сили м’язів рук (з використанням еспандера, силоміра, розривання паперу, розминання пластиліну, глини тощо);
- розвиток координації рухів (під час ігор з м’ячем, гімнастичною паличкою, стрічкою, обручем, геометричним матеріалом та ін.);
- малювання на піску пальцями цифр, букв, ліній;
- використання конструкторів;
- нанизування намистинок;
- сортування монет, ґудзиків;
- роботу з мозаїкою, пірамідами.
- ігри з сипучими матеріалами: дитина опускає кисті рук в посуд, заповнений водою ( піском, крупою), вибирає різні предмети, називає їх. Потім те саме вже із закритими очима.
- ліплення з пластиліну геометричних фігур, букв, цифр. Впізнання зліплених букв із закритими очами.
- ігри-шнурівки.
Вправи для пальчикової гімнастики
- Постукування по столу пальцями рук почергово.
- Поплескування кистями рук по столу почергово і одночасно.
- Пальчики «бігають»- вказівний і середній пальці спочатку правої, потім лівої рук.
- Пальчики «вітаються» ( торкаються) один одного спочатку правої, потім лівої рук.
- Стискання пальців в кулак і розмикання.
- Загинати по черзі пальці правої руки, лівої, обох рук.
- Розведення пальців в сторони правої, потім лівої руки, обох рук одночасно.
- Пальці «переплітаються», долоні стискаємо.
Усі вказані види корекційної роботи спрямовані на формування графомоторних навичок, підготовку руки до письма. Вказані вправи розвивального та корекційного характеру слід використовувати на підготовчих етапах до уроків математики, письма, читання. Зміст корекційної роботи визначається виявленням досягнень і труднощів конкретного учня у процесі опанування знань та умінь. Тепер спробуємо змоделювати ситуацію. Наприклад, у Сашка К. (спастична диплегія середнього ступеня), учня підготовчого класу, готовність руки до письма відповідає низькому рівню. Від надмірного напруження м’язів кисті та пальців йому важко опанувати графічні навички письма. Дитина утримує ручку в кулаку, сильно стискаючи її всіма пальцями. Йому важко виконати обведення, копіювання точок, ліній, елементів букв та цифр. Для подолання цих труднощів йому рекомендовано масаж для розслаблення пальців, пальчикову гімнастику, катання кульок, олівців, ручок обома руками, з одночасним ритмічним проговорюванням різноманітних віршиків. Продуктивна для такої дитини пальчикова гімнастика, сприяє розвитку координації та вправності пальців рук. Успіхів вам. Тільки спільними зусиллями можна досягти бажаних результатів.
