Теплота і турбота – постійно!
Щороку 3 грудня разом із світовою спільнотою Україна відзначає день людей з інвалідністю. Міжнародний день людей з інвалідністю був проголошений у 1992 році Генеральною Асамблеєю ООН.
Міжнародний день людей з інвалідністю не є святом, а покликаний привернути увагу до проблем цих людей, захисту їхніх прав, гідності і благополуччя, акцентує увагу суспільства на перевагах, які воно отримує від участі людей з інвалідністю у політичному, соціальному, економічному і культурному житті. Цей день є нагадуванням людству про його обов’язок виявляти турботу і милосердя до найбільш незахищеної частини суспільства – людей з інвалідністю, опікуватися їх ментальним здоров'ям.
Діти з обмеженими можливостями, діти з особливими потребами, особливі діти. Це не просто політкоректні синоніми поняття «дитина-інвалід». Ці слова набагато точніше описують, що відбувається з дитиною, і які саме у неї потреби.
Діти, які виглядають і поводяться інакше, притягують увагу, як і все незвичайне.
Але, що вони відчувають при цьому? Адже, перш за все, це просто діти, повноправні особистості. Тільки, в силу свого стану, вони живуть і сприймають світ по-іншому. Як спілкуватися з ними і як поводитися в їх присутності, щоб не поранити безтактністю або нерозумінням? Саме ці питання обговорювалися з учнями закладів освіти Студениківської сільської ради за ініціативи Студениківського інклюзивно-ресурсного центру. В закладах освіти громади до відзначення Міжнародного дня осіб з інвалідністю були проведені заходи: круглий стіл «Душі людської доброта»; години спілкування «Діти з інвалідністю мають право бути щасливими» та «В житті завжди є вихід»; уроки доброти «Нехай комусь тепліше стане від наших добрих, гарних слів»; тренінг «Бути на землі ЛЮДИНОЮ».
Традиційно до цього дня Студениківською сільською радою були надані солодкі подарунки. Їх отримали 26 дітей з інвалідністю, які проживають на території Студениківської громади.
Глобальна мета ЮНІСЕФ, зокрема в Україні, — забезпечити всім дітям, особливо дітям з інвалідністю, можливість жити й процвітати в безбар'єрних та інклюзивних громадах, де їх приймають і підтримують протягом усього життя.
Отже, у Студениківській громаді фахівці Студениківського інклюзивно-ресурсного центру, педагогічні працівники закладів освіти вносять свій посильний вклад у створення такого безбар'єрного, інклюзивного середовища.
